Засідання літературної кав’ярні присвячено Всесвітньому дню поезії. Темою засідання стали відомі слова Ліни Костенко.
Уся історія людства показує, що поетичне слово йде поруч із людиною. 
Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність. Обдаровані діти, які чують, як шепоче дощ, співає квітка, сміється небо, тому й можуть говорити про прекрасне не буденно, а римованими словами.
Як народжується її величність Поезія в юних серцях? Цього ніхто не знає. Іноді кажуть, що вірш приснився або Муза підкралася так непомітно, що нема на чому записати, тоді вони пишуть на зошитах, навіть на руках або ж запам’ятовують. Як би там не було, але те, що до них приходить прекрасна Муза Поезії, вічно молода й юна,  це прекрасно, це — подарунок долі.
Часом захоплення поезією стає змістом життя. Про це вірш Ліни Костенко«Доля». (Поезію читала Чумак Т.В.,педагог-організатор)
Звідки беруть поети-початківці свої образи? Звичайно, з життя. І нехай немає ще життєвого досвіду, але є уміння спостерігати, помічати ніким не помічене.
З любов’ю до отчої землі починається все: людяність і чесність, гідність і повага до старших, а відтак — відповідальність за долю України. Любов до рідної землі кожен розуміє по-своєму, по-своєму й виповідає це складне, багатогранне почуття.
Про кохання написано так багато, надруковано тисячі, десятки тисяч рядків, продиктованих сильними справжніми почуттями і глибокими роздумами. То ж і не дивно, адже Муза Поезії найприхильніша до тих, чиї серця відкриті найпрекраснішому із почуттів. І не дивиться  вона на вік: 16 чи 60 — їй байдуже, адже любов — невичерпна, як і саме життя… 
Невимушено,щиро і відкрито за чашкою кави спілкувались учні 10-11 класів, директор школи Кузьмич Л.І.,заступник директора з виховної роботи Краля О.П., зав.ПШБ Шевчук Н.О., педагог-організатор Чумак Т.В. на засіданні. Свої перші літературні спроби представив Микола Компанієць. Читали улюблені поезії про перші почуття, про сенс життя, про любов до рідного краю, до батьків, про те, що хвилює…
Якщо  поетичні рядки,що звучали на засіданні, торкнулись струн душі бодай когось із присутніх і вона забриніла - то він буде творити добро, сіяти красу серед інших …